1. Орфоепічний словник української мови

близнюк

близню́к

[блиез(')н'ук]

-н'ука, м. (на) -н'уков'і/ -н'уку, кл. -н'учеи, мн. -н'уки, -н'ук'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. близнюк — близню́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. близнюк — -а, ч. 1》 Дитина, що народилася одночасно з іншою в однієї матері. 2》 перен., частіше мн. близнюки, -ів. Про дуже схожих між собою тварин або схожі предмети; з'єднані однакові предмети. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. близнюк — БЛИЗНЮ́К див. близнюки́. Словник української мови у 20 томах
  4. близнюк — див. дитина Словник синонімів Вусика
  5. близнюк — Близню́к, -ка́, -ко́ві, -знюку́! -знюки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. близнюк — БЛИЗНЮ́К, а́, ч. 1. Дитина, що народилася одночасно з іншою в однієї матері. Його щастя дійшло до зеніту, коли Ганя в рік по шлюбі вродила йому близнюків (Фр. Словник української мови в 11 томах