1. Словник української мови в 11 томах

блюзнірський

БЛЮЗНІ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до блюзні́р;

// Власт. блюзнірові.

[Прісцілла:] Прикро їй дивитися на те, що спокушає до думок блюзнірських (Л. Укр., II, 1951, 422);

Блюзнірський вчинок;

// Який виражає зневагу до чого-небудь святого, високого і т. ін,

Той смертний зухвалець, ..називаючи речі божественні словом блюзнірським, В небі збирається сонця проміння навік погасити… (Зеров, Вибр., 1966, 198).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блюзнірський — блюзні́рський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. блюзнірський — -а, -е. Прикм. до блюзнір. || Власт. блюзнірові. Блюзнірський вчинок. || Який виражає зневагу до чого-небудь святого, високого і т. ін.; цинічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блюзнірський — БЛЮЗНІ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до блюзні́р. [Прісцилла:] Прикро їй дивитися на те, що спокушає до думок блюзнірських (Леся Українка); // Власт. блюзнірові. Блюзнірський вчинок; // Який виражає зневагу до чого-небудь святого, високого і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. блюзнірський — Блюзні́рський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. блюзнірський — Блюзнірський, -а, -е Кощунскій, богохульный. Словник української мови Грінченка