1. Словник української мови в 11 томах

блюзнірство

БЛЮЗНІ́РСТВО, а, с. Зневажання чого-небудь святого, високого і т. ін.

[Антей:] По-моєму, блюзнірство — рівняти дім римлянина до храму! (Л. Укр., III, 1952, 436);

Розкопки могил здавались поетові [Т. Шевченкові] блюзнірством, знущанням із слави народу (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 152);

Такими ніжними, такими прониклива щирими були його слова, що було б блюзнірством їм не вірити (Коз., Сальвія, 1959, 116).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блюзнірство — (зневажання чогось святого) святотатство. Словник синонімів Полюги
  2. блюзнірство — блюзні́рство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. блюзнірство — -а, с. Зневажання чого-небудь святого, високого і т. ін.; цинізм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. блюзнірство — БЛЮЗНІ́РСТВО, а, с. Зневажання чого-небудь святого, високого. [Антей:] По-моєму, блюзнірство – рівняти дім римлянина до храму! (Леся Українка); Такими ніжними, такими проникливо щирими були його слова, що було б блюзнірством їм не вірити (В. Словник української мови у 20 томах
  5. блюзнірство — БЛЮЗНІ́РСТВО (зневажання, опоганення чого-небудь святого, високого, глибоко шанованого), СВЯТОТА́ТСТВО книжн., СВЯТОКРА́ДСТВО рідко. Саму думку про іншу жінку Іван Іванович вважав блюзнірством (В. Гжицький); Маруся не спала.. Словник синонімів української мови
  6. блюзнірство — Блюзні́рство, -ва, -ву, -вом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. блюзнірство — Блюзнірство, -ва с. Кощунство, богохульство. Левч. 61. Словник української мови Грінченка