блюзнірство

Значення в інших словниках

1. блюзнірство — блюзні́рство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. блюзнірство — -а, с. Зневажання чого-небудь святого, високого і т. ін.; цинізм. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блюзнірство — БЛЮЗНІ́РСТВО, а, с. Зневажання чого-небудь святого, високого. [Антей:] По-моєму, блюзнірство – рівняти дім римлянина до храму! (Леся Українка); Такими ніжними, такими проникливо щирими були його слова, що було б блюзнірством їм не вірити (В. Словник української мови у 20 томах
4. блюзнірство — БЛЮЗНІ́РСТВО (зневажання, опоганення чого-небудь святого, високого, глибоко шанованого), СВЯТОТА́ТСТВО книжн., СВЯТОКРА́ДСТВО рідко. Саму думку про іншу жінку Іван Іванович вважав блюзнірством (В. Гжицький); Маруся не спала.. Словник синонімів української мови
5. блюзнірство — Блюзні́рство, -ва, -ву, -вом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. блюзнірство — БЛЮЗНІ́РСТВО, а, с. Зневажання чого-небудь святого, високого і т. ін. [Антей:] По-моєму, блюзнірство — рівняти дім римлянина до храму! (Л. Укр., III, 1952, 436); Розкопки могил здавались поетові [Т. Словник української мови в 11 томах
7. блюзнірство — Блюзнірство, -ва с. Кощунство, богохульство. Левч. 61. Словник української мови Грінченка