бов
БОВ, виг. Уживається як звуконаслідування для відтворення звучання дзвона й інших предметів, об які чим-небудь б’ють.
Тільки що я налаяла його [чоловіка], а тут дзвін до церкви: бов! (Н.-Лев., III, 1956, 285);
Важко впав перший звук [дзвона].. За ним другий, третій… Бов… бов… бов… (Донч., III, 1956, 114).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бов — виг. Уживається як звуконаслідування для відтворення звучання дзвона та інших предметів, об які чим-небудь б'ють. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бов — БОВ, виг. Звуконаслідування, що відтворює звучання дзвона й інших предметів, по яких чим-небудь б'ють. Тільки що я налаяла його [чоловіка], а тут дзвін до церкви: бов! (І. Нечуй-Левицький); На міській башті бив годинник: – Бов! Бов! (М. Словник української мови у 20 томах
- бов — Бов! меж. Подражаніе удару колокола. Бов, бов по московські брехні. Ном. № 848. Словник української мови Грінченка