1. Словник української мови в 11 томах

богобудівництво

БОГОБУДІВНИ́ЦТВО, а, с. Ворожа марксизмові реакційна релігійно-філософська течія, що виникла в Росії після поразки революції 1905-1907 рр. у середовищі ідейно нестійкої соціал-демократичної інтелігенції.

Георгій Валентинович [Плеханов] викрив реакційний характер богобудівництва, як і богошукання (Наука.., 2, 1957, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богобудівництво — богобудівни́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. богобудівництво — -а, с., іст. Релігійно-філософська і літературна течія, що виникла в Росії після поразки революції 1905-1907 рр. у середовищі соціал-демократичної інтелігенції. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. богобудівництво — БОГОБУДІВНИ́ЦТВО, а, с., іст. Філософсько-етична течія у середовищі російської соціал-демократії на початку XX ст. З певного погляду богобудівництво було спробою створити якусь нову релігію (з газ.). Словник української мови у 20 томах