богобудівництво
богобудівни́цтво
-а, с., іст.
Релігійно-філософська і літературна течія, що виникла в Росії після поразки революції 1905-1907 рр. у середовищі соціал-демократичної інтелігенції.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- богобудівництво — богобудівни́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- богобудівництво — БОГОБУДІВНИ́ЦТВО, а, с., іст. Філософсько-етична течія у середовищі російської соціал-демократії на початку XX ст. З певного погляду богобудівництво було спробою створити якусь нову релігію (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- богобудівництво — БОГОБУДІВНИ́ЦТВО, а, с. Ворожа марксизмові реакційна релігійно-філософська течія, що виникла в Росії після поразки революції 1905-1907 рр. у середовищі ідейно нестійкої соціал-демократичної інтелігенції. Словник української мови в 11 томах