1. Словник української мови в 11 томах

богошукач

БОГОШУКА́Ч, а́, ч. Прибічник богошукання.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богошукач — богошука́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. богошукач — -а, ч. Прибічник богошукання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. богошукач — БОГОШУКА́Ч, а́, ч. 1. Людина, що намагається знайти Бога шляхом філософських роздумів і споглядань. Театр набирає сенсу тільки завдяки таким самовідданим духовним подвижникам, яким був містик, філософ і богошукач Єжи Гротовський (з газ.). Словник української мови у 20 томах