богошукач
богошука́ч
-а, ч.
Прибічник богошукання.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- богошукач — богошука́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- богошукач — БОГОШУКА́Ч, а́, ч. 1. Людина, що намагається знайти Бога шляхом філософських роздумів і споглядань. Театр набирає сенсу тільки завдяки таким самовідданим духовним подвижникам, яким був містик, філософ і богошукач Єжи Гротовський (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- богошукач — БОГОШУКА́Ч, а́, ч. Прибічник богошукання. Словник української мови в 11 томах