1. Словник української мови в 11 томах

божевілець

БОЖЕВІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко.

1. Психічнохвора, божевільна людина.

2. зневажл. Про нерозсудливу, нерозважливу людину.

Погана справа!.. Лихий поніс, його туди, до тих божевільців (Коцюб., І, 1955, 163).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. божевілець — божеві́лець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. божевілець — -льця, ч., рідко. 1》 Психічно хвора, божевільна людина. 2》 зневажл. Про нерозсудливу, нерозважливу людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. божевілець — БОЖЕВІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. 1. Психічно хвора, божевільна людина. Отут-то нашого гостя і прорвало, – подумав дон Лоренсо. – А проте божевілець із нього не ординарний, і був би я пустим недоумком, якби міркував інакше (із журн.). 2. зневажл. Словник української мови у 20 томах
  4. божевілець — див. дурний Словник синонімів Вусика
  5. божевілець — БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ у знач. ім. (осудливо про людину, думки, слова, вчинки якої оцінюються як ненормальні), БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ, БЕЗУ́МНИЙ, БЕЗУ́МЕЦЬ, ШАЛЕ́НЕЦЬ розм., НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., ПСИХІ́ЧНИЙ розм., ПСИХОПА́Т розм., ПСИХ розм. Словник синонімів української мови