божевілець

Значення в інших словниках

1. божевілець — божеві́лець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
2. божевілець — -льця, ч., рідко. 1》 Психічно хвора, божевільна людина. 2》 зневажл. Про нерозсудливу, нерозважливу людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. божевілець — БОЖЕВІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. 1. Психічно хвора, божевільна людина. Отут-то нашого гостя і прорвало, – подумав дон Лоренсо. – А проте божевілець із нього не ординарний, і був би я пустим недоумком, якби міркував інакше (із журн.). 2. зневажл. Словник української мови у 20 томах
4. божевілець — БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ у знач. ім. (осудливо про людину, думки, слова, вчинки якої оцінюються як ненормальні), БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ, БЕЗУ́МНИЙ, БЕЗУ́МЕЦЬ, ШАЛЕ́НЕЦЬ розм., НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., ПСИХІ́ЧНИЙ розм., ПСИХОПА́Т розм., ПСИХ розм. Словник синонімів української мови
5. божевілець — БОЖЕВІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. 1. Психічнохвора, божевільна людина. 2. зневажл. Про нерозсудливу, нерозважливу людину. Погана справа!.. Лихий поніс, його туди, до тих божевільців (Коцюб., І, 1955, 163). Словник української мови в 11 томах