1. Словник української мови в 11 томах

борона

БОРОНА́, и́, ж. Сільськогосподарське знаряддя для розпушування землі.

Вози, плуги, борони, рала.. так собі і стоять (Кв.-Осн., II, 1956, 172);

На шістнадцятий рік.. став ходити [Івась] біля волів, додивлятися до плуга, до борони (Мирний, II, 1954, 84);

Для боротьби з бур’янами.. посіви до з’явлення сходів боронують легкими боронами (Колг. Укр., 4, 1957, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. борона — борона́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири борони́ Орфографічний словник української мови
  2. борона — -и, ж. Сільськогосподарське знаряддя для розпушування землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. борона — БОРОНА́, и́, ж. Сільськогосподарське знаряддя для розпушування землі. Вози, плуги, борони, рала .. так собі і стоять (Г. Квітка-Основ'яненко); На шістнадцятий рік .. Словник української мови у 20 томах
  4. борона — Пропало, як би під борону впало. Не найдеш, бо закрите. Як за бороною куриться, то господар не журиться. Господарський досьвід, що добре заволочена рілля накриє насіння. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. борона — Захист, заступництво Словник застарілих та маловживаних слів
  6. борона — Кінське або тяглове сільськогосподарське знаряддя для розпушування та вирівнювання ґрунту, знищування бур'янів, прикривання насіння та мінеральних добрив; б. зубові, пружинні, дискові та ін. Універсальний словник-енциклопедія
  7. борона — Борона́, -ни́; бо́рони, борі́н, бо́ронам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)