боронити
БОРОНИ́ТИ¹, оню́, о́ниш, недок.
1. перех. і без додатка. Обороняти, захищати кого-, що-небудь.
— Мене од всіх ти боронив (Котл., І, 1952, 232);
[Василь:] Закипіло тоді моє серце, запеклося: .. пішов боронити малосилих та неможних (Мирний, V, 1955, 107);
Коли народ усім своїм життям Присягся діло праве боронити, Його ніяким не розбить громам І жодним океаном не залити! (Рильський, І, 1956, 231).
◊ Борони́ (боро́нь) бо́же!; Неха́й (хай) бог боро́нить! див. бог.
2. неперех. Не дозволяти, не давати робити що-небудь; забороняти.
Собаки, ворони Гризуть шляхту, клюють очі; Ніхто не боронить (Шевч., І, 1951, 119);
Засватав Павло Варку, пани не боронили, весілля одбулося (Вовчок, І, 1955, 167);
Ніхто ніколи не боронив рибу ту ловити (Мирний, III, 1954, 308);
[Лісовик:] Ось тута мають хижку будувати, — я й то не бороню, аби не брали сирого дерева (Л. Укр., III, 1952, 195);
Рада б тобі ручку дати, Та боронить стара мати (Федьк., Буковина, 1950, 64);
// чому, рідко. Перешкоджати, заважати.
Вони [перші п’єси] краще задумані і краще виготовлені. А тепер — чи поспіх тому боронить, чи що друге.., тілько недостае того почування правди, що в перших бувало (Мирний, V, 1955, 385).
БОРОНИ́ТИ², оню́, о́ниш, недок., перех., рідко. Те саме, що боронува́ти.
Оре плугом, кіньми боронить (Чуб., V, 1874, 199).
Значення в інших словниках
- боронити — борони́ти 1 дієслово недоконаного виду обороняти; забороняти борони́ти 2 дієслово недоконаного виду боронувати рідко Орфографічний словник української мови
- боронити — БОРОНИТИ – БОРОНУВАТИ Боронити1, -оню, -ониш. Обороняти, захищати когось, щось; не дозволяти; забороняти. – Мене од всіх ти боронив (І. Літературне слововживання
- боронити — (кого) захищати, обороняти, оступатися за, брати під захист, ставати в обороні; (що) обстоювати; (кому) забороняти; (з ч. не) не забороняти, не перешкоджати <�заважати>, Словник синонімів Караванського
- боронити — I -оню, -ониш, недок. 1》 перех. і без додатка. Обороняти, захищати кого-, що-небудь. 2》 неперех. Не дозволяти, не давати робити що-небудь; забороняти. || чому, рідко. Перешкоджати, заважати. II -оню, -ониш, недок., перех., рідко. Те саме, що боронувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- боронити — 1. (бороною) волочити, поволочити, виволочувати, виволочити, повиволочувати, зволочувати, приволочувати, приволочити, поприволочувати, скородити, поскородити, вискороджувати, вискородити, повискороджувати, заскороджувати, заскородити, позаскороджувати... Словник чужослів Павло Штепа
- боронити — БОРОНИ́ТИ¹, оню́, о́ниш, недок. 1. кого, що і без дод. Обороняти, захищати кого-, що-небудь. – Мене од всіх ти боронив (І. Котляревський); [Василь:] Закипіло тоді моє серце, запеклося: .. Словник української мови у 20 томах
- боронити — борони́ти 1. обороняти, захищати (ст): Щось там говорив про “богатеруф”, про “орлєнта”, що свою кров за Львів віддали, що Львів боронили від руської банди... і мене тут шпигнуло (Тарнавський З.)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- боронити — див. захищати Словник синонімів Вусика
- боронити — хай (неха́й) Ма́ти Бо́жа ми́лує (проща́є, боро́нить, поми́лує і т. ін.) кого. Уживається для вираження побажання кому-небудь добра, безпеки, благополуччя і т. ін.; щоб було все добре. Може, справді се йому мої сльози одливаються. Фразеологічний словник української мови
- боронити — ЗАБОРОНЯ́ТИ (не дозволяти робити що-небудь), БОРОНИ́ТИ перев. у запереч. конструкціях, ЗАКА́ЗУВАТИ заст., розм., ЗБОРОНЯ́ТИ діал. — Док.: заборони́ти, поборони́ти розм. рідко уборони́ти (вборони́ти) рідко заказа́ти, зборони́ти. Малювати (Т. Словник синонімів української мови
- боронити — Борони́ти, -роню́, -рони́ш; борони́, -роні́ть, іноді боро́нь, -ро́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- боронити — Борони́ти, -ню́, -ниш гл. 1) Оборонять, защищать; хранить К. ЧР. 358. В морі не втопила, од смерти боронила. Макс. (1849) 51. Предки наші славні боронили волю. К. Досв. 27. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. Ном. № 152. 2) Запрещать. Словник української мови Грінченка