1. Словник української мови у 20 томах

боронити

БОРОНИ́ТИ¹, оню́, о́ниш, недок.

1. кого, що і без дод. Обороняти, захищати кого-, що-небудь.

– Мене од всіх ти боронив (І. Котляревський);

[Василь:] Закипіло тоді моє серце, запеклося: .. пішов боронити малосилих та неможних (Панас Мирний);

Коли народ усім своїм життям Присягся діло праве боронити, Його ніяким не розбить громам І жодним океаном не залити! (М. Рильський);

Щоб внуки дідів не прокляли, що не вийшли краю боронити, часто будуйте, кріпку та високу [гать] (Б. Лепкий);

Козаки боронили свою землю, свій дім, тому їм, як кажуть, і стіни помагали (із журн.).

2. Не дозволяти, не давати робити що-небудь; забороняти.

Собаки, ворони Гризуть шляхту, клюють очі; Ніхто не боронить (Т. Шевченко);

Засватав Павло Варку, пани не боронили, весілля одбулося (Марко Вовчок);

Ніхто ніколи не боронив рибу ту ловити (Панас Мирний);

[Лісовик:] Ось тута [тут] мають хижку будувати, – я й то не бороню, аби не брали сирого дерева (Леся Українка);

Рада б тобі ручку дати, Та боронить стара мати (Ю. Федькович);

Сошенко .. пішов до Ширяєва і упрохав його не боронити Тарасові приходити до його [нього]... (О. Кониський);

// чому, рідко. Перешкоджати, заважати.

Вони [перші п'єси] краще задумані і краще виготовлені. А тепер – чи поспіх тому боронить, чи що друге.., тілько недостає [бракує] того почування правди, що в перших бувало (Панас Мирний).

Берегти́ (оберіга́ти, борони́ти) честь див. берегти́.

◇ (1) Борони́ (боро́нь) / оборони́ (сохрани́, сохра́нь) Бо́же кого і без дод., перев. з інфін. – уживається для вираження застереження від чого-небудь лихого, небажаного і неприпустимого.

Для Юзі було новим мати таку товаришку, з якою не треба було по кутках ховатися, щоб, борони Боже, ніхто не побачив (Леся Українка);

Василь Опанасович прочинив двері до флігеля і порадив Котляревському нахилити голову, щоб, борони Боже, не забитись об високий одвірок (О. Полторацький);

У бідної невістки і руки, і ноги трусяться... Оборони Боже, як паска не вдасться!.. Свекруха сваритиметься та нарікатиме (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Пиши, сину. Але пиши правду, Боже тебе сохрани збрехати що-небудь (С. Олійник).

БОРОНИ́ТИ², оню́, о́ниш, недок., що і без дод., рідко.

Те саме, що боронува́ти.

Оре плугом, кіньми боронить (П. Чубинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боронити — борони́ти 1 дієслово недоконаного виду обороняти; забороняти борони́ти 2 дієслово недоконаного виду боронувати рідко Орфографічний словник української мови
  2. боронити — БОРОНИТИ – БОРОНУВАТИ Боронити1, -оню, -ониш. Обороняти, захищати когось, щось; не дозволяти; забороняти. – Мене од всіх ти боронив (І. Літературне слововживання
  3. боронити — (кого) захищати, обороняти, оступатися за, брати під захист, ставати в обороні; (що) обстоювати; (кому) забороняти; (з ч. не) не забороняти, не перешкоджати <�заважати>, Словник синонімів Караванського
  4. боронити — I -оню, -ониш, недок. 1》 перех. і без додатка. Обороняти, захищати кого-, що-небудь. 2》 неперех. Не дозволяти, не давати робити що-небудь; забороняти. || чому, рідко. Перешкоджати, заважати. II -оню, -ониш, недок., перех., рідко. Те саме, що боронувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. боронити — 1. (бороною) волочити, поволочити, виволочувати, виволочити, повиволочувати, зволочувати, приволочувати, приволочити, поприволочувати, скородити, поскородити, вискороджувати, вискородити, повискороджувати, заскороджувати, заскородити, позаскороджувати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. боронити — борони́ти 1. обороняти, захищати (ст): Щось там говорив про “богатеруф”, про “орлєнта”, що свою кров за Львів віддали, що Львів боронили від руської банди... і мене тут шпигнуло (Тарнавський З.)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. боронити — див. захищати Словник синонімів Вусика
  8. боронити — хай (неха́й) Ма́ти Бо́жа ми́лує (проща́є, боро́нить, поми́лує і т. ін.) кого. Уживається для вираження побажання кому-небудь добра, безпеки, благополуччя і т. ін.; щоб було все добре. Може, справді се йому мої сльози одливаються. Фразеологічний словник української мови
  9. боронити — ЗАБОРОНЯ́ТИ (не дозволяти робити що-небудь), БОРОНИ́ТИ перев. у запереч. конструкціях, ЗАКА́ЗУВАТИ заст., розм., ЗБОРОНЯ́ТИ діал. — Док.: заборони́ти, поборони́ти розм. рідко уборони́ти (вборони́ти) рідко заказа́ти, зборони́ти. Малювати (Т. Словник синонімів української мови
  10. боронити — Борони́ти, -роню́, -рони́ш; борони́, -роні́ть, іноді боро́нь, -ро́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. боронити — БОРОНИ́ТИ¹, оню́, о́ниш, недок. 1. перех. і без додатка. Обороняти, захищати кого-, що-небудь. — Мене од всіх ти боронив (Котл., І, 1952, 232); [Василь:] Закипіло тоді моє серце, запеклося: .. Словник української мови в 11 томах
  12. боронити — Борони́ти, -ню́, -ниш гл. 1) Оборонять, защищать; хранить К. ЧР. 358. В морі не втопила, од смерти боронила. Макс. (1849) 51. Предки наші славні боронили волю. К. Досв. 27. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. Ном. № 152. 2) Запрещать. Словник української мови Грінченка