1. Словник української мови в 11 томах

боязно

БО́ЯЗНО, рідко. Присл. до боязни́й.

Мороз лютує, аж скрипить.., 1 сторож боязно кричить, Щоб злого пана не збудить (Тарас Шевченко, II, 1953, 98);

В мене знов мороз на душу вдарив, І я боязно зирнув довкола (Іван Франко, XIII, 1954, 338);

Дуже вона хвилювалась, боязно поглядала в зал (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 30);

// у знач. присудк. сл. Страшно.

Так мені чогось сумно й боязно, аж моє серце мре (Марко Вовчок, I, 1955, 10);

А вдаватися до рідних Тосі, як радить вона в листі, — незручно та й боязно (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 353).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боязно — бо́язно прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. боязно — рідко. Присл. до боязний. || у знач. присудк. сл. Страшно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. боязно — БО́ЯЗНО. Присл. до боязни́й. Мороз лютує, аж скрипить.., і сторож боязно кричить, Щоб злого пана не збудить (Т. Шевченко); В мене знов мороз на душу вдарив, І я боязно зирнув довкола (І. Франко); Дуже вона хвилювалась, боязно поглядала в зал (М. Словник української мови у 20 томах
  4. боязно — СТРА́ШНО присудк. сл. — кому і без додатка (про почуття страху, тривоги, яке хтось відчуває), ЛЯ́ЧНО, БО́ЯЗКО, БО́ЯЗНО, МО́ТОРОШНО, ЖА́ХНО. Петрик жив з мамою край села під самісіньким лісом, і йому було страшно вечорами (В. Словник синонімів української мови
  5. боязно — Бо́язко і бо́язно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. боязно — Боязливо, боязно нар. = боязко. Так мені чогось сумно й боязно, аж моє серце мре. МВ. І. 17. І сторожі боязно кричить, щоб злого пана не збудить. Шевч. Словник української мови Грінченка