боязно
БО́ЯЗНО.
Присл. до боязни́й.
Мороз лютує, аж скрипить.., і сторож боязно кричить, Щоб злого пана не збудить (Т. Шевченко);
В мене знов мороз на душу вдарив, І я боязно зирнув довкола (І. Франко);
Дуже вона хвилювалась, боязно поглядала в зал (М. Чабанівський);
// у знач. пред.
Мені чогось сумно й боязно, аж моє серце мре (Марко Вовчок);
А вдаватися до рідних Тосі, як радить вона в листі, незручно та й боязно (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- боязно — бо́язно прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
- боязно — рідко. Присл. до боязний. || у знач. присудк. сл. Страшно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- боязно — СТРА́ШНО присудк. сл. — кому і без додатка (про почуття страху, тривоги, яке хтось відчуває), ЛЯ́ЧНО, БО́ЯЗКО, БО́ЯЗНО, МО́ТОРОШНО, ЖА́ХНО. Петрик жив з мамою край села під самісіньким лісом, і йому було страшно вечорами (В. Словник синонімів української мови
- боязно — Бо́язко і бо́язно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- боязно — БО́ЯЗНО, рідко. Присл. до боязни́й. Мороз лютує, аж скрипить.., 1 сторож боязно кричить, Щоб злого пана не збудить (Тарас Шевченко, II, 1953, 98); В мене знов мороз на душу вдарив, І я боязно зирнув довкола (Іван Франко, XIII, 1954, 338)... Словник української мови в 11 томах
- боязно — Боязливо, боязно нар. = боязко. Так мені чогось сумно й боязно, аж моє серце мре. МВ. І. 17. І сторожі боязно кричить, щоб злого пана не збудить. Шевч. Словник української мови Грінченка