1. Словник української мови в 11 томах

брага

БРА́ГА, и, ж.

1. Спиртний напій різної міцності, рід пива.

І кубками пили [троянці] слив’янку. Мед, пиво, брагу, сирівець (Котл., І, 1952, 73);

Як було зготують обід, то кухарі і ставлять на сирно по всіх столах дерев’яні ваганки з потравою, а між ними у великих кінвах, теж дерев’яних, трунки: горілку, мед, пиво і брагу (Стор., І, 1957, 256);

В трьох бочках шумувала брага Із ячменистого зела (Мал., І, 1956, 317).

2. Відходи горілчаного виробництва, якими годують худобу.

— Адже ж пан не шкодує сіна своїм волам, ще й брагою їх поїть (Н.-Лев., II, 1956, 192).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брага — бра́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. брага — -и, ж. 1》 Спиртний напій різної міцності, рід пива. 2》 Відходи горілчаного виробництва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брага — БРА́ГА, и, ж. 1. Старовинний слабоалкогольний напій, непрозорий, коричневого кольору, який за смаком нагадує пиво. І кубками пили [троянці] слив'янку, Мед, пиво, брагу, сирівець (І. Словник української мови у 20 томах
  4. брага — бра́га 1. закваска до самогону (м, ср, ст) 2. самогон (ср, ст)|| = бімбер 3. знев. горілка (ср, ст): Та шо ти ту брагу все так цмулиш, схаменися, чоловіче, та ж маєш дітей (Авторка)|| = аквавіта Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. брага — Дохопився віл браги і п ’є, хоч не чує спраги. Про п'яницю, який не має міри у питті. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. брага — як віл до бра́ги, зі сл. допа́стися, добра́тися і под., зневажл. Без почуття міри; жадібно. Гребу горіхи,.. допався до добра як віл до браги (Є. Гуцало). Фразеологічний словник української мови
  7. брага — Бра́га, -ги, -зі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. брага — Брага, -ги ж. 1) Брага, родъ напитка (изъ просянаго солода). Маркев. 170. Чуб. VII. 447. Лемішку і куліш глитали і брагу кухликом тягли. Котл. Ен. І. 11. І кубками пили слив'янку, мед, пиво, брагу, сирівець, горілку просту і калганку. Котл. Ен. І. 19. Словник української мови Грінченка