1. Словник української мови в 11 томах

брамін

БРАМІ́Н, а, ч. В Індії — особа, що належить до вищої касти (первісне — до касти жерців).

Вчені браміни поприносили старі пергаментні документи (Н.-Лев., IV, 1956, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брамін — брамі́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. брамін — -а, ч. Те саме, що браман. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брамін — БРАМІ́Н, а, ч., заст. Те саме, що брахма́н. Вчені браміни поприносили старі пергаментні документи (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  4. брамін — Член найвищого стану в традиційному індійському суспільстві; жрець. Універсальний словник-енциклопедія