1. Словник української мови в 11 томах

бран

БРАН, у, ч., поет. Те саме, що поло́н.

І вголос віщує шабльований пан: — Віддався козачий отаман у бран! (Стар., Поет. тв., 1958, 212);

Водою наповниться знову криниця, І вернеться з брану сестра білолиця (Вирган, Квіт. береги, 1950, 33);

*Образно. Він ріс у бруді передмістя… Де люди, наче мухи в тісті. Дались буденності у бран (Рильський, Поеми, 1957, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бран — бран іменник чоловічого роду полон поет. Орфографічний словник української мови
  2. бран — Полонення, ПОЛОН. Словник синонімів Караванського
  3. бран — -у, ч., поет. Те саме, що полон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бран — БРАН, у, ч., поет. Те саме, що поло́н 1. І вголос віщує шабльований пан: – Віддався козачий отаман у бран! (М. Старицький); Водою наповниться знову криниця, І вернеться з брану сестра білолиця (І. Вирган); * Образно. Він ріс у бруді передмістя.. Словник української мови у 20 томах
  5. бран — ПОЛО́Н (стан захоплених противником під час воєнних дій), ПОЛОНЕ́ННЯ рідше, БРАН заст., поет., ЯСИ́Р іст. — Наш гість, ..здається, довго перебував у полоні. В якому полоні ви були, пане? — В турецькому (Вал. Словник синонімів української мови