1. Словник української мови в 11 томах

бранний

БРА́ННИЙ, а, е, ц.-с. Прикм. до брань; воєнний, бойовий.

[Ярослав:] Так, вже знялася бранная тривога, Комоні ржуть, почувши дим війни (Коч., III, 1956, 102);

Спіть, сини мої високочолі, — сон припав метеликом до вій… Вже пора. Уже на браннім полі розгулявся, запалав двобій… (Криж., Гори.., 1946, 94).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бранний — бра́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бранний — -а, -е. Прикм. до брань; воєнний, бойовий. Бранне поле. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бранний — БРА́ННИЙ, а, е, поет. Прикм. до брань; воєнний, бойовий. [Ярослав:] Так, вже знялася бранная тривога, Коні ржуть, почувши дим війни (І. Кочерга); Спіть, сини мої високочолі, – сон припав метеликом до вій... Вже пора. Уже на браннім полі розгулявся, запалав двобій... (С. Крижанівський). Словник української мови у 20 томах
  4. бранний — БОЙОВИ́Й (пов'язаний з виконанням воєнних дій, веденням бою); ВОЄ́ННИЙ (стосовний до ведення війни); БРА́ННИЙ заст., поет., уроч., РА́ТНИЙ заст., поет., уроч. Словник синонімів української мови