1. Словник української мови в 11 томах

бранка

БРА́НКА, и, ж.

1. нар.-поет. Жін. до бра́нець.

[Панас:] Заберемо бранок з татарських базарів (Н.-Лев., II, 1956, 442);

Стоять з гарему звалища сумні, Садок і башта; тут в колишні дні Вродливі бранки вроду марнували (Л. Укр., І, 1951, 71);

— Чуєш, Ваня, дома я! Вже не бранка, не сірома. Вірна подруга твоя (Воскр., З перцем!, 1957, 43).

2. тільки одн., діал. Рекрутський набір.

— Е, ні, пане. То не така бранка. То перед війною бранка, така, що лише кривого та сліпого пустять (Фр., VII, 1951, 302).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бранка — бра́нка: рекрутскій наборъ [ІФ,1890] — призов до війська австрійського цісаря [I] Словник з творів Івана Франка
  2. бранка — бра́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. бранка — Бра́нка. Військовий призов. Бранка відбуде ся сего року на Буковині в отсім порядку: в Вижници, в Сереті[...]. Обов'язані до бранки хлопці уроджені в роках 1872, 1873, 1874 (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. бранка — -и, ж. 1》 нар.-поет. Жін. до бранець. 2》 тільки одн., діал.Рекрутський набір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бранка — БРА́НКА, и, ж. 1. поет. Жін. до бра́нець 1. [Панас:] Заберемо бранок з татарських базарів (І. Нечуй-Левицький); Стоять з гарему звалища сумні, Садок і башта; тут в колишні дні Вродливі бранки вроду марнували (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  6. бранка — НАБІ́Р заст. (призов на військову службу, рекрутування), ПРИЙО́М заст., РЕКРУ́ТЧИНА, РЕКРУ́ТСТВО, НЕКРУ́ТЧИНА заст. розм., НЕКРУ́ТСТВО заст. розм., БРА́НКА діал. заст., ПОБІ́Р діал. заст. Віддавали в рекрути і Ярему разом з іншими парубками. Словник синонімів української мови
  7. бранка — Бра́нка, -нки, -нці, -нко! бра́нки, бра́нок, -нкам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)