братець
БРА́ТЕЦЬ, тця, ч., перев. у кличній формі мн.: бра́тці, бра́тця. Пестл. до брат 1, 2.
— А хто, братця, Співа про Богдана? (Шевч., І, 1951, 305);
— Ой, братці, пече! — скрикнув Олекса (Коцюб., II, 1955, 114).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- братець — бра́тець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- братець — -тця, ч., перев. у кличній формі мн.: братці, братця. Пестл. до брат 1,2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- братець — Братко, браток, браточок, братунь, братуньо, братусь, братчик, братій, братієчко Словник чужослів Павло Штепа
- братець — БРА́ТЕЦЬ, тця, ч., перев. у звертанні в мн.: бра́тці, бра́тця, розм. Пестл. до брат 1, 2. Середульший братець велике милосердіє має, У себе червону та жовту китайку видирає, На дорогу стеле-постилає (з думи); – А хто, братця, Співа про Богдана? (Т. Словник української мови у 20 томах
- братець — див. брат Словник синонімів Вусика
- братець — Братець, -тця м. ум. отъ брат. Словник української мови Грінченка