1. Словник української мови у 20 томах

братець

БРА́ТЕЦЬ, тця, ч., перев. у звертанні в мн.: бра́тці, бра́тця, розм.

Пестл. до брат 1, 2.

Середульший братець велике милосердіє має, У себе червону та жовту китайку видирає, На дорогу стеле-постилає (з думи);

– А хто, братця, Співа про Богдана? (Т. Шевченко);

– Ой, братці, пече! – скрикнув Олекса (М. Коцюбинський);

Архієрей слухає нетерпляче. – Нічого, братець, не розумію (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. братець — бра́тець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. братець — -тця, ч., перев. у кличній формі мн.: братці, братця. Пестл. до брат 1,2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. братець — Братко, браток, браточок, братунь, братуньо, братусь, братчик, братій, братієчко Словник чужослів Павло Штепа
  4. братець — див. брат Словник синонімів Вусика
  5. братець — БРА́ТЕЦЬ, тця, ч., перев. у кличній формі мн.: бра́тці, бра́тця. Пестл. до брат 1, 2. — А хто, братця, Співа про Богдана? (Шевч., І, 1951, 305); — Ой, братці, пече! — скрикнув Олекса (Коцюб., II, 1955, 114). Словник української мови в 11 томах
  6. братець — Братець, -тця м. ум. отъ брат. Словник української мови Грінченка