1. Словник української мови в 11 томах

братчик

БРА́ТЧИК, а, ч.

1. Член товариства, компанії; товариш.

— Нащо ж ти п’єш, сину? ..Слухай отих братчиків, що понаводив з собою, то вони тебе підведуть!.. (Мирний, II, 1954, 162);

— Слухайте, братчики! — говорить з дерева Ведмідь. — Ідуть уже, йдуть наші вороги! (Фр., IV, 1950, 89).

2. Член братства (в 1 знач.).

Писав він [І. Вишенський] до простих письменних людей, міських та сільських священиків і братчиків (Фр., XVI, 1955, 428);

// Член козацької Січі; січовик.

— А де ж твої братчики, січовики дунайські, що ти сам лежиш поміж очеретом? (Коцюб., І, 1955, 365);

Єдиною надією [посполитих] були братчики з Низового війська Запорізького (Панч, Гомон. Україна, 1954, 51).

3. іст. Заможний ремісник, повноправний член цеху.

Ремісники [на Україні в XVIII ст.] об’єднувались у цехи. Тільки найбільш заможні ремісники були повноправними членами цехів, так званими братчиками (Іст. УРСР, І, 1953, 315).

4. діал. Братик.

Боками попри дорогу бімсуть [біжать] її дві менші сестрички і братчик (Черемш., Тв., 1960, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. братчик — бра́тчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. братчик — І брат розм. Особа, що прислуговує в церкві, але спеціально на це не посвячена; церковний слуга; прислужник Словник церковно-обрядової термінології
  3. братчик — -а, ч. 1》 Член товариства, компанії; товариш. 2》 Член братства (у 1 знач.). || Член козацької Січі; січовик. 3》 іст. Заможний ремісник, повноправний член цеху. 4》 діал. Братик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. братчик — БРА́ТЧИК, а, ч. 1. Член компанії; товариш. – Нащо ж ти п'єш, сину? .. Слухай отих братчиків, що понаводив з собою, то вони тебе підведуть!.. (Панас Мирний); – Слухайте, братчики! – говорить з дерева Ведмідь. – Ідуть уже, йдуть наші вороги! (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  5. братчик — див. брат Словник синонімів Вусика
  6. братчик — КОЗА́К (на Україні в XV-XVIІІ ст. — вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південь і брала участь у визвольній боротьбі проти іноземних загарбників), КОЗАЧИ́НА розм. Словник синонімів української мови
  7. братчик — Бра́тчик, -ка, -чику! -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. братчик — Братчик, -ка м. 1) Братъ. Братчику мій любий, вечеряй ти з нами. Федьк. І. 13. Було там багато нашого братчика. 2) Членъ братства (церковнаго и пр.) Чуб. ІІІ. 28. О. 1861. XI. Св. 68. О. 1862, IX. 47. 3) Членъ січі. Словник української мови Грінченка