1. Словник української мови в 11 томах

бренькіт

БРЕ́НЬКІТ, коту, ч. Звуки, утворювані бреньканням.

Свіжий, кріпкий вітерець.. доносив до слуху пішоходів легесенький бренькіт дзвінків (Фр., III, 1950, 16);

Знову слуги подалися До убогої хатини. І, підходячи, почули Тихий бренькіт мандоліни (Л. Укр., І, 1951, 384);

Тихо стало по вічно шумливих парках на дніпрових кручах, завмер бренькіт останнього трамвая (Смолич, Мир.., 1958, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бренькіт — бре́нькіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бренькіт — -коту, ч. Звуки, утворювані бреньканням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бренькіт — БРЕ́НЬКІТ, коту, ч. Звуки, утворювані бреньканням. Свіжий, кріпкий вітерець .. доносив до слуху пішоходів легесенький бренькіт дзвінків (І. Франко); Знову слуги подалися До убогої хатини. Словник української мови у 20 томах
  4. бренькіт — див. звучання Словник синонімів Вусика
  5. бренькіт — Бре́нькіт, -коту, -котові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. бренькіт — Бренькіт, -коту м. = бринькання. Желех. Словник української мови Грінченка