1. Словник української мови в 11 томах

бретер

БРЕТЕ́Р, а, ч., заст. Людина, яка шукає найменшого приводу, щоб викликати на дуель.

Втихомирити сп’янілого бретера було нелегко (Тулуб, Людолови, І, 1957, 101).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бретер — брете́р іменник чоловічого роду, істота арх. Орфографічний словник української мови
  2. бретер — -а, ч., заст. Людина, яка шукає найменшого приводу, щоб викликати на дуель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бретер — БРЕТЕ́Р, а, ч., заст. Людина, яка шукає найменшого приводу, щоб викликати кого-небудь на дуель; скандаліст, забіяка. Втихомирити сп'янілого бретера було нелегко (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  4. бретер — брете́р (франц. bretteur, від brette – шпага) людина, що шукає найменшого приводу для дуелі; задирака. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. бретер — Брете́р, -те́ра; -те́ри, -рів (фр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)