бретер
брете́р
-а, ч., заст.
Людина, яка шукає найменшого приводу, щоб викликати на дуель.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бретер — брете́р іменник чоловічого роду, істота арх. Орфографічний словник української мови
- бретер — БРЕТЕ́Р, а, ч., заст. Людина, яка шукає найменшого приводу, щоб викликати кого-небудь на дуель; скандаліст, забіяка. Втихомирити сп'янілого бретера було нелегко (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
- бретер — брете́р (франц. bretteur, від brette – шпага) людина, що шукає найменшого приводу для дуелі; задирака. Словник іншомовних слів Мельничука
- бретер — Брете́р, -те́ра; -те́ри, -рів (фр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бретер — БРЕТЕ́Р, а, ч., заст. Людина, яка шукає найменшого приводу, щоб викликати на дуель. Втихомирити сп’янілого бретера було нелегко (Тулуб, Людолови, І, 1957, 101). Словник української мови в 11 томах