1. Словник української мови в 11 томах

брехати

БРЕХА́ТИ, брешу́, бре́шеш, недок., розм.

1. Говорити неправду.

Бреше, як піп у церкві (Укр.. присл.., 1955, 24);

Брешеш, дівчино, неправда твоя (Чуб., V, 1874, 81);

Чіпка мовчав.. Він думав: чи Лушня каже правду, чи бреше?.. (Мирний, II, 1954, 206);

То нібито так: брехали старі люди, та й я за ними брешу (Фр., IV, 1950, 63).

2. Гавкати.

Собаки брехали, аж вили, неначе за поли когось водили (Н.-Лев., III, 1956, 339);

[Старшина:] Нехай собі чешуть язики! Собака бреше, а вітер несе (К.-Карий, I, 1960, 37);

На селі було тихо. Тільки десьна далекому кутку сонно брехав собака (Донч., III, 1956, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брехати — (казати неправду) обманювати, фам. заливати, (частково) прибріхувати, побріхувати// говорити неправду, брехню точити, дзвін великий лити. Словник синонімів Полюги
  2. брехати — бреха́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. брехати — (трохи) побріхувати, прибріхувати; обр. лити <�відливати> кулі, підпускати москаля, возити попа в решеті; (на кого) оббріхувати <�обмовляти> кого; (- пса) гавкати. Словник синонімів Караванського
  4. брехати — [бреихатие] -еишу, -ешеиш; нак. -еиши, -еиш'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. брехати — брешу, брешеш, недок., розм. 1》 Казати неправду. 2》 Гавкати (про собак). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. брехати — БРЕХА́ТИ, брешу́, бре́шеш; наказ. сп. бреши́; недок., розм. 1. Говорити неправду. Брешеш, дівчино, неправда твоя (П. Чубинський); Чіпка мовчав .. Він думав: чи Лушня каже правду, чи бреше? (Панас Мирний); Федько витирає сльози... Словник української мови у 20 томах
  7. брехати — бреха́ти: ◊ бреха́ти як з кни́жки безсоромно обманювати (ст): Брехав як із книжки мій неоціненний пан інструктор, а при цьому дуже ясно дивився мені в очі, щоб я його часом не всипав (Керницький) ◊ бре́ше, аж йому з-під носа ся ку́рить про того... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. брехати — А ви часом не з Брехнівки. Жартують з людини, словам якої не дуже довіряють. Брехати, то не пальцем махати, але й назад не вертати. Брехливе слово не вернеш назад. Брехливий чоловік, як вугіль, хоч не спалить, то очернить. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. брехати — син. баки забивати, баланду запускати (ганяти), гнати (арапа, бодягу, платівку, фуфло), біса гнати, бузити, вісьмерити, грузити, заливати, крутити динамо, лапшати, ліпити горбатого, розводити, травити. Словник жарґонної лексики української мови
  10. брехати — див. гавкати; обманювати Словник синонімів Вусика
  11. брехати — БРЕХА́ТИ кому і без додатка, розм. (казати неправду); ОБМА́НЮВАТИ перев. без додатка і кого (як пом'якшене позначення цієї дії); ЗАЛИВА́ТИ фам. (вигадуючи щось). — Док.: збреха́ти, обману́ти, обмани́ти розм. Словник синонімів української мови
  12. брехати — Бреха́ти, брешу́, бре́шеш, бре́шуть, бреши́, бреші́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. брехати — Брехати, -шу, -шеш гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Чуб. V. 81. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: Мил. 104. в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. Словник української мови Грінченка