1. Словник української мови в 11 томах

бридкий

БРИДКИ́Й, а́, е́. Який викликає огиду; гидкий, огидний.

Чи теплий гад, розпарений на сонці, чи холодний — однаково бридкий (Л. Укр., III, 1952, 143);

// Дуже поганий, негарний; потворний.

— Нехай я і стидкий, і бридкий, і усякий; а ти таки так зроби, щоб вона.. за мене заміж пішла (Кв.-Осн., II, 1956, 191);

Нащо було їй, бридкій, убогій, зводити очі на нього.., гарного, як молодий місяць на небі? (Коцюб., І, 1955, 268);

Але не мала [Чинар-бібі] сили терпіти ту наругу від бридкого і завжди п’яного звіра, що звався її чоловіком… (Ле, Міжгір’я, 1953, 405).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бридкий — (дуже поганий) препоганий, паскудний, потворний, (у великій мірі неприємний) гидкий, гидотний, обридливий, огидний, огидливий, остогидлий, плюгавий, осоружний, (з фізичними вадами) почварний, виродливий. Словник синонімів Полюги
  2. бридкий — бридки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. бридкий — Гидкий, огидний, гидезний, гидючий, сил. гидосвітній, ПОТВОРНИЙ, ПАСКУДНИЙ, р. шпетний; (- риси) відразливий. Словник синонімів Караванського
  4. бридкий — -а, -е. Який викликає огиду; гидкий, огидний. || Дуже поганий, негарний; потворний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бридкий — БРИДКИ́Й, а́, е́. Який викликає огиду; гидкий, огидний. Чи теплий гад, розпарений на сонці, чи холодний – однаково бридкий (Леся Українка); Марта .. машинально схопила рукою будило [будильник], що потрясало кімнату гострим і бридким дзвоном (В. Словник української мови у 20 томах
  6. бридкий — див. гидкий; поганий Словник синонімів Вусика
  7. бридкий — БРИДКИ́Й (про людину, обличчя і т. ін. — дуже негарний), ПРЕПОГА́НИЙ підсил. розм., ПАСКУ́ДНИЙ підсил. розм.; ВІДРА́ЗЛИВИЙ (який відштовхує своїм виглядом); ВИРОДЛИ́ВИЙ, ПОТВО́РНИЙ підсил., ПОЧВА́РНИЙ розм. рідше, ПОЧВА́РЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  8. бридкий — Бридки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. бридкий — Бридкий, -а, -е 1) Мерзкій, гадкій. 2) Безобразный, некрасивый. Чуб. V. 421; І. 235. Ой до старого, ой до бридкого серденько не пристане. Мет. 67. Словник української мови Грінченка