1. Словник української мови в 11 томах

бризкання

БРИ́ЗКАННЯ, я, с. Дія за знач. бри́зкати.

Опанас положив хлопця на траву і почав бризкати на нього водою. Те бризкання відживило Санька, і він розплющив очі (Гр., І, 1963, 365);

*Образно. — Змалилась, ніяк не награєшся, дівуля, — казав лікар, потай милуючись донькою, її здоров’ям, свіжим бризканням молодої енергії (Гончар, Земля.., 1947, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бризкання — бри́зкання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. бризкання — -я, с. Дія за знач. бризкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бризкання — БРИ́ЗКАННЯ, я, с. Дія за знач. бри́зкати. Опанас положив хлопця на траву і почав бризкати на нього водою. Те бризкання відживило Санька і він розплющив очі (Б. Грінченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. бризкання — Бризкання, -ня с. Брызганіе. Словник української мови Грінченка