1. Словник української мови в 11 томах

бризкати

БРИ́ЗКАТИ, аю, аєш, недок.

1. неперех. Розлітатися, розсипатися бризками, дрібними частинками.

Дощик бризкав (Чуб., III, 1872, 218);

Пшениця валиться йому на плече; з колосків бризкає золоте зерно (Н.-Лев., II, 1956, 245);

Сльози бризками бризкають з її очей (Фр., VII, 1951, 13);

Іскри бризкають з ковадла (Ю. Янов., IV, 1959, 150);

*Образно. Радість бризкала з очей дівчини (Багмут, Щасл. день.., 1951, 111).

2. неперех., чим і без додатка. Викидати, розкидати, розсипати бризки рідини, іскри, дрібні частинки чого-небудь.

Серед двору бризкали фонтани (Н.-Лев., III, 1956. 294);

Хвиля гралась навкруги нього [баркаса], плюскала в боки, бризкала піною (Коцюб., І, 1955, 402);

Десь нуртує і бризка море в береги (Тич., І, 1946, 265);

Він мав неприємну звичку, розмовляючи, забуватися і бризкати слиною на співбесідника (Гончар, Таврія.., 1957. 96);

*Образно. Кіннота йшла на рисях, а танк бризкав на ліс з кулеметів (Трубл., І, 1955, 70).

3. перех., кого, що чим. Обливати дрібними краплями, бризками.

Він ранком так заспішив, що забув про свою звичку бризкати чуб хінною водою (Ле, Міжгір’я, 1953, 425).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бризкати — (розсипати щось дрібне) порскати, прискати, пирскати, (більшими краплями) скроплювати. Словник синонімів Полюги
  2. бризкати — бри́зкати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. бризкати — (водою) порскати, бризкатися, хлюпатися; (воду) розбризкувати; (- хвилю) хлюпати, плескати; (іскри) сипати. Словник синонімів Караванського
  4. бризкати — -аю, -аєш, недок. 1》 неперех. Розлітатися, розсипатися бризками, дрібними частинками. 2》 неперех., чим і без додатка. Викидати, розкидати, розсипати бризки рідини, іскри, дрібні частинки чого-небудь. 3》 перех., кого, що чим. Обливати дрібними краплями, бризками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бризкати — Кропити, покропити, закроплювати, закропити, позакроплювати, накроплювати, накропити, понакроплювати, окроплювати, окропити, поскроплювати, скроплювати, поскроплювати, мочити, помочити, змочувати, змочити, позмочувати намочувати, намочити... Словник чужослів Павло Штепа
  6. бризкати — БРИ́ЗКАТИ, аю, аєш, недок. 1. чим. Розлітатися, розсипатися бризками, дрібними частинками. Дощик бризкав (П. Чубинський); Пшениця валиться йому на плече; з колосків бризкає золоте зерно (І. Нечуй-Левицький); Сльози бризками бризкають з її очей (І. Словник української мови у 20 томах
  7. бризкати — I збризкувати, кропити, пирскати, примочувати, прискати, порскати, скроплювати, сприскувати, спорскувати, хлюпати, чвиркати II див. лити Словник синонімів Вусика
  8. бризкати — БРИ́ЗКАТИ (розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками, іскрами і т. ін.); ПИ́РСКАТИ, ПО́РСКАТИ, ПРИ́СКАТИ розм., ЧВИ́РКАТИ розм., ЧВІ́РКАТИ рідше (бризкати з силою, під тиском чогось). — Док. Словник синонімів української мови
  9. бризкати — Бри́зкати, -каю, -каєш; бри́знути, бри́зну, -неш, -не, -нуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. бризкати — Бризкати, -каю, -єш гл. Брызгать. Дощик бризкав. Чуб. ІІІ. 218. Словник української мови Грінченка