бризкати

БРИ́ЗКАТИ (розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками, іскрами і т. ін.); ПИ́РСКАТИ, ПО́РСКАТИ, ПРИ́СКАТИ розм., ЧВИ́РКАТИ розм., ЧВІ́РКАТИ рідше (бризкати з силою, під тиском чогось). — Док.: бри́знути, пи́рснути, по́рснути, при́снути, чви́ркнути, чві́ркнути. Іскри бризкають з ковадла (Ю. Яновський); Пирснули з очей сльози... (С. Васильченко); Саїд здригнувся від звуку ненароком зачепленої струни. Туманом порснула пилюга з тієї струни (І. Ле); Дзвінко прискає і дзюрчить запашне запінене молоко у дерев'яні та алюмінієві цеберка... (Ю. Смолич); У повітрі вогко, аж мокро, а під ногами чвиркало багнище (Г. Епік).

БРИ́ЗКАТИ чим і без додатка (розкидати, розсипати бризки рідини, іскри, дрібні часточки чогось); ПО́РСКАТИ, ПРИ́СКАТИ розм., ПИ́РСКАТИ чим, рідше (з силою). — Док.: бри́знути, по́рснути, при́снути, пи́рснути. Тепер уже кричав (п'яний) так, мовби йому платили. На дзвінкіших словах натужувався весь, червонів і бризкав слиною (Г. Хоткевич); Порскають ясними вогниками мовчазні свічки (П. Козланюк); Огонь жваво захоплював полінця, гудів і прискав малими вугликами (Н. Кобринська); В міцних, вузлуватих пальцях (Павла) сірники пирскали іскрами й ламались (А. Хорунжий).

БРИ́ЗКАТИ кого-що, чим і без додатка (обдавати, покривати бризками), ШПУВА́ТИ діал.; ПО́РСКАТИ чим і без додатка, ПИ́РСКАТИ чим і без додатка, ПРИ́СКАТИ розм. (з силою, зокрема випускаючи воду з шумом через рот); КРОПИ́ТИ, ОКРОПЛЯ́ТИ (ОКРО́ПЛЮВАТИ), СПРИ́СКУВАТИ, СПО́РСКУВАТИ (кого-що, чим — дрібними бризками); ЗБРИ́ЗКУВАТИ, СКРО́ПЛЮВАТИ (СКРОПЛЯ́ТИ) (злегка). — Док.: бри́знути, побри́зкати, шпуйну́ти, по́рснути, пи́рснути, при́снути, покропи́ти, окропи́ти, спри́снути, спо́рснути, збри́знути, скропи́ти. Почали жінки бризкати їй в обличчя водою, аж поки вона очутилась (Б. Грінченко); Тимчасом дід Оникій нарвав пучок зілля, вмочив у відро, бризкав на бджоли, прискав водою з рота й заганяв до улика (І. Нечуй-Левицький); Порснувши водою на штани, він так сильно натиснув прасом, що стіл затріщав (О. Бойченко); Павло, голий до пояса, стояв над великою емальованою мискою і пирскав на всі боки водою (В. Кучер); Бризки від хвиль.. рясно кропили палубу (О. Донченко); Другого дня в рожевім надвечірку Краплистий дощ отави окропив (А. Малишко); Ніч панянки просиділи над прасуванням. Для Орисі й води не треба було: слізьми сприскувала, аж їй очі почервоніли (А. Свидницький); Дід Яків п'є з кварти воду і спорскує ротом на підлогу (П. Козланюк); Галя зробила з головою Кирила все, що їй хотілося, навіть одеколоном збризнула (В. Собко); Схаменулась травонька, як скропила її небесна росочка; піднялись стебелинки, розпускались цвіточки (Г. Квітка-Основ'яненко). — Пор. забри́зкати, 3. хлю́пати.

ЗАБРИ́ЗКАТИ (покрити що-небудь бризками, краплями чого-небудь), ОББРИ́ЗКАТИ, ОБПРИ́СКАТИ, ЗАХЛЮ́ПАТИ, ЗАКРА́ПАТИ, ЗАЛЯ́ПАТИ розм., ОБЛЯ́ПАТИ розм., ОБТЬО́ПАТИ розм., УЛЯ́ПАТИ (ВЛЯ́ПАТИ) рідко, ОБЛЬО́ПАТИ рідко, ЗАЛЬО́ПАТИ діал., ЗАХЛЯ́ПАТИ діал. — Недок.: забри́зкувати, оббри́зкувати, обпри́скувати, захлю́пувати, закра́пувати, заля́пувати, обля́пувати, обтьо́пувати, уля́пувати (вля́пувати), обльо́пувати, зальо́пувати, захля́пувати. Котилися хвилі важкі, сивогриві, Забризкавши піною берег високий (Я. Шпорта); То хмара набіжить, і бризне дощ краплистий, Ясною вільгістю оббризкавши цвітінь, То сонце вигляне ласкаво-променисте (М. Рильський); Крізь юрму пролетіло щось мокре, все у рідкому болоті, захлюпало всіх і просто кинулось до вогню (М. Коцюбинський); Ремонтуючи будинки, не заляпують (штукатурниці) вас, коли ви повз них проходите (Остап Вишня); Їсть він, голосно чавкаючи, обляпуючи білими каплями бороду й вуса (Григорій Тютюнник). — Пор. 3. бри́зкати, забо́втати.

ХЛЮ́ПАТИ на кого-що (рвучкими рухами обливати, оббризкувати водою або іншою рідиною когось, щось), ПЛЕСКА́ТИ, ПЛЮ́СКАТИ, ПЛЮ́ХКАТИ розм. — Док.: хлю́пну́ти, плесну́ти, плю́снути, плю́хнути. Хлопчик щулиться, мляво хлюпає на себе воду (І. Багмут); Старша кума плескала (вино) на стелю, а за нею хата вся хвалою розлягалася (Я. Качура). — Пор. 3. бри́зкати.