1. Словник української мови в 11 томах

брилик

БРИ́ЛИК, а, чол. Зменш. до бриль.

Прийшов Данилко до річки рибу ловити. Сів коло мосту, скинув брилик (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 469);

Довгими тонкими пальцями вона заправила пару неслухняних кучерів під брилик (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 189).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брилик — бри́лик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. брилик — -а, ч. 1》 Зменш. до бриль. 2》 Зменш. до брильянт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брилик — БРИ́ЛИК, а, ч. Зменш. до бриль. І рицар негайно зсідає з коня, Смирненько свій брилик мисливський здіймає (П. Куліш); Прийшов Данилко до річки рибу ловити. Сів коло мосту, скинув брилик (М. Словник української мови у 20 томах
  4. брилик — див. капелюх Словник синонімів Вусика
  5. брилик — Бри́лик, -ка, у -ку; -ли́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)