1. Словник української мови в 11 томах

брильянтовий

БРИЛЬЯ́НТОВИЙ, а, е. Прикм. до брилья́нт;

// Зробл. з брильянтів, прикрашений брильянтами.

І Антося сама зареготалася щирим реготом, мабуть, з свого брильянтового намиста (Н.-Лев., IV, 1956, 186).

∆ Зе́лень брилья́нтова див. зе́лень.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брильянтовий — брилья́нтовий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. брильянтовий — -а, -е. Прикм. до брильянт. || Зробл. з брильянтів, прикрашений брильянтами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брильянтовий — БРИЛЬЯ́НТОВИЙ, а, е, розм. Прикм. до брилья́нт 1; // Зробл. з брильянтів, прикрашений брильянтами. Антося сама зареготалася щирим реготом, мабуть, з свого брильянтового намиста (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах