1. Словник української мови в 11 томах

бритти

БРИ́ТТИ, ів, мн. (одн. бритт, а, ч.).

1. іст. Назва кельтського народу, який колись населяв Англію.

2. книжн., заст. Англійці.

Так ось вона — ця круча Альбіону, Вапнисто-білий невисокий щит. Який, немов удану перепону, Поперед себе звів гордливий бритт (Бажан, Роки, 1957, 179).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бритти — -ів, мн. (одн. бритт, -а, ч.). 1》 іст. Назва кельтського народу, який колись населяв Англію. 2》 книжн., заст. Англійці. Великий тлумачний словник сучасної мови