бровка
БРО́ВКА, и, ж. Те саме, що брі́вка².
Маковей, набивши патронами ріжки, лежав біля самої бровки асфальту (Гончар, І, 1954, 409);
Шуріпа ішов бровкою понад самою дерезою (Ряб., Золототисячник, 1948, 119).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бровка — бро́вка іменник жіночого роду край канави, дороги Орфографічний словник української мови
- бровка — -и, ж. Те саме, що брівка II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бровка — БРО́ВКА, и, ж. Те саме, що брі́вка². Маковей, набивши патронами ріжки, лежав біля самої бровки асфальту (О. Гончар); Шуріпа ішов бровкою понад самою дерезою (І. Рябокляч). Словник української мови у 20 томах
- бровка — Декоративний, інколи профільований валик над півциркульним або лучковим отвором. Характерний для середньовічного вірменського, грузинського і давньоруського зодчества. Архітектура і монументальне мистецтво