1. Словник української мови в 11 томах

бродило

БРОДИ́ЛО, а, с.

1. спец. Фермент, що викликає бродіння.

2. перен. Те, що викликає який-небудь процес, яке-небудь явище.

Російська революція повинна була стати бродилом і прологом пролетарської революції (Іст. УРСР, І, 1953, 573).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бродило — броди́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. бродило — -а, с. 1》 спец. Фермент, що викликає бродіння. 2》 перен. Те, що викликає який-небудь процес, яке-небудь явище. Великий тлумачний словник сучасної мови