бродяга
БРОДЯ́ГА, и, ч. Бездомна людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи.
Поплив [козак] Дністром на сей бік. Покинувши волю, Бродягою… (Шевч., II, 1953, 106);
Бурлаки зглянулись і все подивлялись на проворного бродягу, все чогось не йняли йому віри (Н.-Лев., II, 1956, 217);
Тут не раз.. проходили і бродяги, і колишні втікачі-каторжани (Донч., III, 1956, 203).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бродяга — бродя́га іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бродяга — Бездомна людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи. англ. tramp / vagabond; нім. Landstreicher m; угор. csavargó; рос. бродяга. Словник із соціальної роботи
- бродяга — -и, ч. Бездомна людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бродяга — Аргат, волоцюга, галайда, заблуда, заблудько, заброді, заволока, зайда, мандрика, мандря, мандрьоха, микита, непритика, нетяга, потіпака, потіпаха. приблуда, приблудька, швайкалп, швендя, див. скитальник Словник чужослів Павло Штепа
- бродяга — БРОДЯ́ГА, и, ч., розм. Безпритульна людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи. Поплив [козак] Дністром на сей бік, Покинувши волю, Бродягою... (Т. Словник української мови у 20 томах
- бродяга — див. бездомний; волоцюга; подорожній Словник синонімів Вусика
- бродяга — БЕЗДО́МНИК розм. (той, хто не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНИК розм., БЕЗХА́ТЧЕНКО розм. рідше (той, хто не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ (звичайно про дітей). Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (А. Словник синонімів української мови