бродяга

БЕЗДО́МНИК розм. (той, хто не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНИК розм., БЕЗХА́ТЧЕНКО розм. рідше (той, хто не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ (звичайно про дітей). Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (А. Кримський); Жили ми в те врем'я хоч і не так, як люди, ну та все ж не старцювали. Їсти було що. А він (Юхим) — безхатченко. У землянці нидів (Григір Тютюнник); — А тепер.., — перебила його мати.., — і зовсім Сашко безпритульником стане (А. Головко); Він каже, що моряки й колишні безпритульні з дитбудинків — то найчесніші й найгероїчніші в торгівлі люди (В. Кучер). — Пор. бродя́га, 1. одина́к.

БОСЯ́К розм. (зубожіла, соціально й морально занепала людина з декласованих шарів населення — перев. у дореволюційній Росії), ХАЛАМИ́ДНИК заст.; ЛЮ́МПЕН розм., ДРАБ діал., зневажл. (безвідносно до країни). Він (дід), здається, весь вік тільки те й робив, що мандрував. Тато його дуже не любив, називав босяком та волоцюгою (А. Дімаров); Забажалося йому побути між "халамидниками" — тими каліками-злодюгами, що оселяють кінці великих міст (Панас Мирний); Я — люмпен. Ця гарна чужоземна назва на нашу мову перекладається так: обідранець-пройдисвіт або щось подібне — таке саме негарне й ганебне (Д. Бузько); — Ти, злодію, ти, драбе, кримінальнику, зараз мені забирайся відси! — кричав запінений підмайстер, чимраз ближче надскакуючи до робітника (І. Франко). — Пор. 1. бродя́га, 1. жебра́к.

БРОДЯ́ГА (бездомна, зубожіла людина, яка не має постійного місця проживання, сталого заняття), ВОЛОЦЮ́ГА зневажл., МАНДРЬО́ХА зневажл., ПРОЙДИ́СВІТ зневажл., ПРИБЛУ́ДА зневажл., БУРЛА́КА заст., БУРЛА́К заст. рідко, БЛУДЯ́ГА діал., ГАЛАЙДА́ діал. Я собі подумала, що якийсь бродяга закрадається з-за кущів, щоб накрасти винограду, бо та гущавина була при самій дорозі (І. Нечуй-Левицький); Бідних.. вона не любила, бо звикла вважати їх від дитинства волоцюгами, котрі не хочуть робити, а воліють жебрати (Н. Кобринська); А що можна сказати про волоцюг і пройдисвітів, які ганяють по світу вітер, оббивають чужі пороги, ніде не можуть нагріти місця, витирають чужі кутки? (П. Загребельний); Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятійший од всіх бурлак (І. Котляревський). — Пор. бездо́мник, 1. бося́к.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бродяга — бродя́га іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бродяга — Бездомна людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи. англ. tramp / vagabond; нім. Landstreicher m; угор. csavargó; рос. бродяга. Словник із соціальної роботи
  3. бродяга — -и, ч. Бездомна людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бродяга — Аргат, волоцюга, галайда, заблуда, заблудько, заброді, заволока, зайда, мандрика, мандря, мандрьоха, микита, непритика, нетяга, потіпака, потіпаха. приблуда, приблудька, швайкалп, швендя, див. скитальник Словник чужослів Павло Штепа
  5. бродяга — БРОДЯ́ГА, и, ч., розм. Безпритульна людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи. Поплив [козак] Дністром на сей бік, Покинувши волю, Бродягою... (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. бродяга — див. бездомний; волоцюга; подорожній Словник синонімів Вусика
  7. бродяга — БРОДЯ́ГА, и, ч. Бездомна людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи. Поплив [козак] Дністром на сей бік. Покинувши волю, Бродягою… (Шевч. Словник української мови в 11 томах