брязкіт
БРЯ́ЗКІТ, коту, ч. Те саме, що брязк.
Почувся брязкіт. шпор, рип чобіт (Мирний, І, 1954, 353);
До пізнього вечора тривали в новій фабриці стукання та брязкати (Фр., V, 1951, 383);
На світанку Дмитра розбудили брязкіт зброї і радісні голоси (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 692).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брязкіт — бря́зкіт іменник чоловічого роду у множині вживається рідко Орфографічний словник української мови
- брязкіт — Брязкання, бряжчання, брязк, брязкотня, брязкотіння; бренькіт. Словник синонімів Караванського
- брязкіт — [бр’азк'іт] -коту, м. (на) -кот'і, мн. -котие, -кот'іў Орфоепічний словник української мови
- брязкіт — -коту, ч. Те саме, що брязк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- брязкіт — БРЯ́ЗКІТ, коту, ч. Те саме, що брязк. Почувся брязкіт шпор, рип чобіт (Панас Мирний); До пізнього вечора тривали в новій фабриці стукання та брязкоти (І. Франко); На світанку Дмитра розбудили брязкіт зброї і радісні голоси (М. Словник української мови у 20 томах
- брязкіт — див. звучання Словник синонімів Вусика
- брязкіт — Бря́зкіт, -коту, -котові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- брязкіт — Брязкіт, -коту м. Звукъ отъ металлическихъ вещей, звонъ, бряцаніе, бренчаніе. Наробив брязкоту, а він і прокинувсь. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка