брівонька
БРІ́ВОНЬКА, и, жін. Пестл. до брівка 1.
Чи вже ж їй вік продівувать, Зносити брівоньки нізащо?.. (Тарас Шевченко, II, 1953, 49);
А в дівчини брівоньки, А в дівчини чорнії — Матуся дала (Українські народні ліричні пісні, 1958, 86);
— Я сказав їй: золота! Гнівно брівоньки зламалися. Одвернулася. Пішла (Павло Тичина, I, 1946, 34).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брівонька — брі́вонька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- брівонька — -и, ж. Пестл. до брівка I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- брівонька — БРІ́ВОНЬКА, и, ж. Пестл. до брі́вка¹. А в дівчини брівоньки, А в дівчини чорнії – Матуся дала (з народної пісні); Ви, зіроньки, гляньте на мої брівоньки, на мої квітоньки! (І. Нечуй-Левицький); – Я сказав їй: золота! Гнівно брівоньки зламалися. Одвернулася. Пішла (П. Тичина). Словник української мови у 20 томах
- брівонька — див. брова Словник синонімів Вусика
- брівонька — Брі́вонька, -ньки, -ньці; -ньки, -ньок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- брівонька — Брівка, брівонька, -ки ж. ум. отъ брова. Словник української мови Грінченка