1. Словник української мови в 11 томах

бубняр

БУБНЯ́Р, а́, ч. Гравець на бубні.

Бриніли струни бандур, відбивали ритм бубнярі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 302);

Значить, в путь. Туди, де бубнярі по селах гулко б’ють (Забашта, Вибр., 1958, 206).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бубняр — бубня́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бубняр — -а, ч. Гравець на бубні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бубняр — БУБНЯ́Р, а́, ч. Гравець на бубні. Бриніли струни бандур, відбивали ритм бубнярі (П. Панч); Значить, в путь. Туди, де бубнярі по селах гулко б'ють (Л. Забашта). Словник української мови у 20 томах