1. Словник української мови в 11 томах

буботіння

БУБОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. буботі́ти і звуки, утворювані цією дією.

Оришка вешталась по кухні, Кирило стояв в кутку перед образами і вголос молився. То його глухе буботіння доходило до Христі (Мирний, III, 1954, 341).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буботіння — буботі́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. буботіння — -я, с. Дія за знач. буботіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буботіння — БУБОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. буботі́ти і звуки, утворювані цією дією. Оришка вешталась по кухні, Кирило стояв в кутку перед образами і вголос молився. То його глухе буботіння доходило до Христі (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах