бувало
БУВА́ЛО.
1. 3 ос. одн. с. р. мин. ч. добува́ти.
Батько діда просить, щоб той розказав.., як колись бувало (Шевч., І, 1951, 144);
Бувало, що ти мені пособляв, бувало (Стельмах, І, 1962, 115).
2. вставн. сл. Уживається при вираженні дії, що нерегулярно повторювалась у минулому, у знач. часом, іноді, траплялось.
Оце, бувало, як ідуть пізно люди по селу та регочуться, то хоч і не питай — од Самійленка (Вовчок, І, 1955, 85);
[Дівчина:] Ти пам’ятаєш того великого чорного парасоля, як ми, бувало, під ним удвох від дощу ховались? (Л. Укр., II, 1951, 103);
Цілими днями, бувало, просиджує хлопець над книжкою (Головко, І, 1957, 214).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бувало — бува́ло вставне слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- бувало — 1》 3 ос. одн. с. р. мин. ч. до бувати. 2》 вставн. сл. Уживається для вираження дії, що нерегулярно повторювалась у минулому, у знач. часом, іноді, траплялось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бувало — БУВА́ЛО у знач. вставн. сл. (ужив. для позначення нерегулярності дії в минулому), БУЛО́, ТРАПЛЯ́ЛОСЯ (підкреслюється епізодичність дії). Цілими днями, бувало, просиджує хлопець над книжкою (А. Словник синонімів української мови
- бувало — Бувало, -ла с. Въ сказкѣ то же, что и жлукто. Мнж. 176. У мене єсть бувало... — Яке бувало? питають. — Жлукто, — хиба ж ви не знаєте? Грин. І. 284. Словник української мови Грінченка