1. Великий тлумачний словник сучасної мови

бувало

бува́ло

1》 3 ос. одн. с. р. мин. ч. до бувати.

2》 вставн. сл. Уживається для вираження дії, що нерегулярно повторювалась у минулому, у знач. часом, іноді, траплялось.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бувало — бува́ло вставне слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. бувало — БУВА́ЛО у знач. вставн. сл. (ужив. для позначення нерегулярності дії в минулому), БУЛО́, ТРАПЛЯ́ЛОСЯ (підкреслюється епізодичність дії). Цілими днями, бувало, просиджує хлопець над книжкою (А. Словник синонімів української мови
  3. бувало — БУВА́ЛО. 1. 3 ос. одн. с. р. мин. ч. добува́ти. Батько діда просить, щоб той розказав.., як колись бувало (Шевч., І, 1951, 144); Бувало, що ти мені пособляв, бувало (Стельмах, І, 1962, 115). 2. вставн. сл. Словник української мови в 11 томах
  4. бувало — Бувало, -ла с. Въ сказкѣ то же, что и жлукто. Мнж. 176. У мене єсть бувало... — Яке бувало? питають. — Жлукто, — хиба ж ви не знаєте? Грин. І. 284. Словник української мови Грінченка