бувальщина
бува́льщина
-и, ж.
1》 Те, що було раніше.
2》 Щось дійсне, реальне; те, що справді було.
3》 Оповідання про давнину, що передається усно.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бувальщина — бува́льщина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- бувальщина — Суща правда, билиця, кн. реальний факт, реальність. Словник синонімів Караванського
- бувальщина — БУВА́ЛЬЩИНА, и, ж. 1. Те, що було раніше. Тіло в його горіло; в думках сон мішався з бувальщиною (Панас Мирний); Прадід Данило розповідав рибалкам різну бувальщину (Ю. Яновський); Полковник розповідав з певним гумором різні іспанські бувальщини (із журн. Словник української мови у 20 томах
- бувальщина — • бувальщина 1) У нар. творчості — жанровий різновид неказкової прози, прозові твори, які грунтуються на худож. вимислі, але зображують події як достовірні. Тематика їх здебільшого побутова. Частина... Українська літературна енциклопедія
- бувальщина — Билиця, імовірниця, оказія, оповідка, оповістка, переповіст, переповістка, переповість Словник синонімів Вусика
- бувальщина — БУВА́ЛЬЩИНА (розповідь про те, що справді було, — на противагу вимислу), БИЛИ́ЦЯ. Мені повів старенький чоловік Щось на бувальщину і на легенду схоже... (В. Бичко); Катеринка з цікавістю оглядала старого, про якого багато ходило билиць і небилиць (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
- бувальщина — Бува́льщина, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бувальщина — БУВА́ЛЬЩИНА, и, ж. 1. Те, що було раніше. Тіло в його горіло; в думках сон мішався з бувальщиною (Мирний, II, 1954, 203); Прадід Данило розповідав рибалкам різну бувальщину (Ю. Янов., Вершники, 1939, 22). 2. Щось дійсне, реальне; те, що справді було. Словник української мови в 11 томах
- бувальщина — Бувальщина, -ни ж. Былое, быль. Бо се не казка, а билиця, або бувальщина сказать. Шевч. Моє діло — бувальщину згадувати. Г. Барв. 19. Словник української мови Грінченка