1. Словник української мови в 11 томах

бульба

БУ́ЛЬБА, и, ж.

1. М’ясисте потовщення на коренях або взагалі на підземній частині рослини.

В бульбах картоплі багато крохмалю й цукру, а також значна кількість білка (Картопля, 1957, 7).

2. Кулька на поверхні рідини; пухир, бульбашка.

Лій у казані клекотить, шкварчить, здіймає бульби (Мирний, І, 1954, 48);

*У порівн. Туман надувся, як бульба, піднявся над водою і луснув на тисячу клаптиків (Донч., VI, 1957, 436).

3. діал. Картопля.

— У діброві дики стадами ходять, шкоду страшенну роблять по полю. На самій бульбі люди тисячні шкоди понесли (Фр., VII, 1951, 323);

Копала [Санда] бульбу.., а далі встала й понесла недалеко коло хати сполоскати її (Коб., III, 1956, 486).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бульба — Картопля [III,V,IX] Словник з творів Івана Франка
  2. бульба — бу́льба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. бульба — (білоруською — картопля) — білоруська народна дівоча пісня-танець. Музичний розмір 2/4, характер — жвавий. веселий. Словник-довідник музичних термінів
  4. бульба — -и, ж. 1》 М'ясисте потовщення на коренях або взагалі на підземній частині рослини. 2》 Кулька на поверхні рідини; пухир, бульбашка. 3》 діал. Картопля. 4》 Білоруський народний дівочий пісня-танець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бульба — БУ́ЛЬБА, и, ж. 1. М'ясисте потовщення на коренях або взагалі на підземній частині рослини. У бульбах картоплі багато крохмалю й цукру, а також значна кількість білка (з наук. літ.); Бульби характерні для небагатьох рослин, наприклад для картоплі (з навч. Словник української мови у 20 томах
  6. бульба — бу́льба картопля (м, ср, ст): Липач мав коло камениці роботи на цілу зиму, коли не врахувати, що він сам квасив капусту й огірки. І бульби треба було купити. А це все займало час (Тарнавський З.)|| = бараболя ◊ бу́льба в лупи́нах кул. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. бульба — И, ч. Білорус. Словник сучасного українського сленгу
  8. бульба — Потовщений підземний пагін з бруньками (т.зв. вічками), з яких розвиваються молоді пагони (напр., у картоплі); нагромаджує воду і запасні поживні речовини. Універсальний словник-енциклопедія
  9. бульба — БУ́ЛЬКА (кулька, наповнена повітрям або газом, що виникає у рідині або рідкій масі чого-небудь), БУ́ЛЬБА, БУ́ЛЬБАШКА, ПУЗИ́Р, ПУХИ́Р, БА́НЬКА розм. Дощ укрив бульками став (М. Словник синонімів української мови
  10. бульба — Бу́льба, -би; бу́льби, бульб Правописний словник Голоскевича (1929 р.)