1. Словник української мови у 20 томах

бульба

БУ́ЛЬБА, и, ж.

1. М'ясисте потовщення на коренях або взагалі на підземній частині рослини.

У бульбах картоплі багато крохмалю й цукру, а також значна кількість білка (з наук. літ.);

Бульби характерні для небагатьох рослин, наприклад для картоплі (з навч. літ.).

2. Те саме, що бу́льбашка 1.

Лій у казані клекотить, шкварчить, здіймає бульби (Панас Мирний);

Коли тим рогом садонути в воду – вискакують рясні бульби й характерний звук... (І. Багряний);

* Образно. Він [Степан] вмить запалав, ніби її пришпилька проколола мильну бульбу його міркувань (В. Підмогильний);

* У порівн. Туман надувся, як бульба, піднявся над водою і луснув на тисячу клаптиків (О. Донченко).

3. діал. Картопля.

У діброві бики стадами ходять, шкоду страшенну роблять по полю. На самій бульбі люди тисячні шкоди понесли (І. Франко);

Копала [Санда] бульбу.., а далі встала й понесла недалеко коло хати сполоскати її (О. Кобилянська);

Яциха чекала на Яцка з вечерею. – Бульба перекипіла, діти зголодніли, – говорила, вибігаючи за ворота, – а його нема (Б. Лепкий);

Удосвіта мати варила бульбу в мундирах... (В. Дрозд);

На одну сотку слід висаджувати 500–600 бульб вагою 50–80 грамів (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бульба — Картопля [III,V,IX] Словник з творів Івана Франка
  2. бульба — бу́льба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. бульба — (білоруською — картопля) — білоруська народна дівоча пісня-танець. Музичний розмір 2/4, характер — жвавий. веселий. Словник-довідник музичних термінів
  4. бульба — -и, ж. 1》 М'ясисте потовщення на коренях або взагалі на підземній частині рослини. 2》 Кулька на поверхні рідини; пухир, бульбашка. 3》 діал. Картопля. 4》 Білоруський народний дівочий пісня-танець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бульба — бу́льба картопля (м, ср, ст): Липач мав коло камениці роботи на цілу зиму, коли не врахувати, що він сам квасив капусту й огірки. І бульби треба було купити. А це все займало час (Тарнавський З.)|| = бараболя ◊ бу́льба в лупи́нах кул. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. бульба — И, ч. Білорус. Словник сучасного українського сленгу
  7. бульба — Потовщений підземний пагін з бруньками (т.зв. вічками), з яких розвиваються молоді пагони (напр., у картоплі); нагромаджує воду і запасні поживні речовини. Універсальний словник-енциклопедія
  8. бульба — БУ́ЛЬКА (кулька, наповнена повітрям або газом, що виникає у рідині або рідкій масі чого-небудь), БУ́ЛЬБА, БУ́ЛЬБАШКА, ПУЗИ́Р, ПУХИ́Р, БА́НЬКА розм. Дощ укрив бульками став (М. Словник синонімів української мови
  9. бульба — Бу́льба, -би; бу́льби, бульб Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. бульба — БУ́ЛЬБА, и, ж. 1. М’ясисте потовщення на коренях або взагалі на підземній частині рослини. В бульбах картоплі багато крохмалю й цукру, а також значна кількість білка (Картопля, 1957, 7). 2. Кулька на поверхні рідини; пухир, бульбашка. Словник української мови в 11 томах