бульдог
БУЛЬДО́Г, а, ч.
1. Собака особливої породи з великою тупою мордою, широкими грудьми та короткими товстими лапами.
Була там [на псарні] сотня тої з’їжні: ..Хорти, бульдоги (Фр., X, 1954, 343);
*У порівн. Кілька броньовиків.. лічаться балкою. Тупорилі, мов бульдоги, вони гасають попід самим лісом, наче обнюхують його (Гончар, III, 1959, 450).
2. Невеликий короткоствольний револьвер з набоями великого калібру.
У п’ятигранний барабан бульдога Ніяк не влазив погнутий набій (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 80).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бульдог — бульдо́г 1 іменник чоловічого роду, істота порода собак бульдо́г 2 іменник чоловічого роду револьвер Орфографічний словник української мови
- бульдог — -а, ч. 1》 Собака особливої породи з великою тупою мордою, широкими грудьми та короткими товстими лапами. 2》 Невеликий короткоствольний револьвер із набоями великого калібру. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бульдог — БУЛЬДО́Г, а, ч. 1. Порода собак із великою тупою мордою, широкими грудьми та короткими товстими лапами. Стегнові кістки англійського бульдога і російського хорта містять найменшу кількість кальцію і найбільшу кількість фосфору (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах