1. Словник української мови в 11 томах

бульк

БУЛЬК, виг.

1. Уживається на позначення звука, що утворюється від сплеску води, коли в неї щось падає.

— Не підходьте до води, а то бульк і каюк на віки вічні (Собко, Звич. життя, 1957, 135).

2. Уживається як присудок за знач. бу́лькати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бульк — бульк 1 вигук незмінювана словникова одиниця бульк 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. бульк — виг. 1》 Уживається на позначення звуку, що утворюється від сплеску води, коли в неї щось падає. 2》 Уживається як присудок за знач. булькати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бульк — БУЛЬК, виг. 1. Звуконаслідування, що відтворює звук від сплеску рідини, коли в неї щось падає. Закрутить тебе, завертить, бульк – і нема чоловіка (Остап Вишня); – Не підходьте до води, а то бульк і каюк на віки вічні (В. Собко). Словник української мови у 20 томах
  4. бульк — див. падати Словник синонімів Вусика
  5. бульк — Бульк! меж. Звукъ при паденіи въ воду. Мнж. 132. А жидівське військо в воду бульк! Грин. II. 223. Словник української мови Грінченка